Мотанку мотаю - долю оберігаю

- Продовження нашої теми виховання дошкільнят на засадах етнопедагогіки поведемо мову про давню народну іграшку ляльку-мотанку, що є сакральним оберегом, могутнім талісманом, дитячою іграшкою та символом зв’язку між поколіннями.

  Ії історія сягає 5000 років в добу Трипільської культури. Лялька-мотанка відрізняється від звичайної іграшки відсутністю обличчя, замість нього був хрест – символ життя, родючості в усіх народах, символ Сонця (сонце – світло, світло – Бог), світла, знак Всесвіту життя, символ вибору шляху. дороги, перетину двох протилежностей, двох начал. Виготовлялася лише з натурального матеріалу, недопустиме використання голки та ножиць.

  Секрети виготовлення ляльки передавалися з покоління в покоління, від матері до доньки. Лялька супроводжувала людину майже все життя.

  Існувало та й збереглися до наших часів три типи ляльок:

- лялька – іграшка – забавлянка;

- ляльки – обереги;

- обрядові ляльки.

   Народ вірив у надзвичайну силу ляльки-мотанки, яка захищає дитину (людину) від зла, від хвороб, допомагає в різних життєвих ситуаціях.

   Існує багато ляльок-оберегів:

Баба Берегиня – яка допомагає оберігати достаток у сім’ї;

Сонниця – щоб у дитини був міцний сон;

Долюшка – щоб наречені жили щасливо;

Годувальниця, десятиручка – щоб роботящі були руки, не знали втоми;

Наречена – захищала дівчат від прирісту, оберегами і підтримувався;

Травниця-цілителька;

Подорожниця – в дорозі захищала;

Нерозлучники – весільні, родинні.

   Мотанка пов’язана з уявленням про життя і небуття зі зв’язком поколінь, з усіма аграрними святами та релігійними. В народі й досі можна зустріти можна зустріти обрядові ляльки:

- ляльку Колодія (Масниці) спалювали перед початком Великого посту в кінці Масляниці;

- Марену – виготовляли та спалювали на Івана Купала;

- Дідух – виготовляли на Різдво;

- Янголи – білі та блакитні на Різдво, червоні та сині – на Великодень;

- Вербиця – перед Великоднем.

Ляльки-мотанки бабусі та матусі виготовляли як нашвидкуруч з різного підручного матеріалу (соломи, ниток, тканини, сіна. трави, кукурудзи тощо) так із ретельно підібраного матеріалу (заздалегідь приготовленого), старанно, як подарунок на свято, весілля, день народження тощо.

   Ляльки-мотанки відрізнялись також за розміром: від найменшої (де декілька вмішалася на долоні дитини до великих родинних, які передавалися від роду до роду).

   Нареченій дарували ляльку як оберіг для нової домівки. Ще до народження дитини ляльку клали в колиску, щоб захистила від зла. Коли дитина виростила її нечистої сили до народження наступної дитини. Майстерно зроблена лялька, пишно одягнена є цінним предметом домашнього майна, разом з тим виступаючи посередницею між старшим та молодим поколінням, запорукою добробуту, щасливого родинного життя, захисту від злих сил.

   І сьогодні розмаїття сучасних ляльок, народні ляльки з тканини є особливим видом з неосяжною енергетикою, які впливають на психіку й здоровий розвиток дитини. Адже, виготовлена лялька-оберіг своїми руками здавна залучала дітей до праці. У процесі гри дівчатка вчилися прясти, шити, вишивати. Створюючи іграшки діти самостійно набували нові навички, розвивали фантазію.

    З ранніх років, завдяки ляльці-оберегу, дитина засвоювала значення матері, жінки, починала розуміти її функцію давати життя, виховувати в турботі та любові, вигодовувати, передавати традиції у спадок. Так з малих років виховувалася повага до будинку, способу життя родини, інтерес до народної культури. Крім того, сам процес створення іграшки діяв заспокійливо, допомагав відпочити, відчути радість від краси, що народжується у власних руках. Саме тому в наші дні, коли потреба в позитивних емоціях зростає, вони стають все більше і більше популярними.

   Одним з перших дослідників української народної іграшки Марко Грушевицький епіграфом до своєї книги «Дитяча іграшка у звичаях і віруваннях українського народу» взяв слова Віктора Гюго «Лялька – одна з найголовніших потреб і водночас втілення одного з найчарівніших жіночих інстинктів у дівчинці».

   Лілеяти, одягати, шити, трохи картати, уявляти ніби щось і хтось у цьому все майбутнє жінки. Лялька-мотанка була оберегом в українській родині, втілення добра і лагідності – це оберіг людської долі, це символ Великої Матері, яка створює суще й бережне.

   Тож даруйте обереги своїм рідним, друзям, знайомим. Нехай в кожній долі, в кожній родині і в кожній країні панує мир, злагода, любов.

(Слова під час праці)

- Зараз я вас запрошую до відпочинку – трудотерапії. Хочу зазначити, що лялька-мотанка – це оберіг є відмінним подарунком дитині, хворому, родичам і просто хорошій людині з побажанням здоров’я та довголіття.

- Як я вже казала, лялька-мотанка не терпить ножиць, голки і любить тишу. Тому при її виготовленні лунала спокійна народна пісня. Так для дитини – колискова (сонниця), для оберегу – родинні пісні.

   Матеріал я приготувала заздалегідь (зі старих власних речей виготовляли для родичів) – це натуральні тканини, нитки.

Символи одягу ляльки-мотанки:

• спідниця – земля;
• сорочка – три часи: минуле, теперішнє, майбутнє;
• хусточка, вінок – зв'язок з небом;
• намисто – благополуччя й достаток;
• довга коса – щасливе подружнє життя;
• фартух – захисник жіночого початку.

Символи кольору:

• червоний – захищає від зла і приносить удачу;
• зелений – природа, вона дає все для здоров’я, життя, символ росту, народження;
• жовтий – багатство (сонце – все живе на землі);
• рожевий, помаранчевий – щастя в коханні, в подружньому житті;
• блакитний, синій – успіх в творчості.

Символічні знаки:

+ (хрест) - символ гармонії духа і тіла;

+ (хрест) - знак вогню, що відсікає все чуже і вороже. символ «Дай Боже»;

спіраль – символ безконечності, буття, символ родючості й нового народження у всіх народів землі; символ Ріки Життя; схематичний образ Всесвіту.