Вас вітає Суслова Любов Федорівна вихователь Лозівського дошкільного навчального закладу (ясла - садка) № 7

"Золотий півник" Лозівської міської ради Харківської області 

«Найдорожчий скарб у кожного народу – його діти»

   Життя... Воно таке скороминуще для кожної людини зокрема і вічне для людства.

   Миті, хвилини, роки, віки...

   Калейдоскоп образів, почуттів, подій... Одвічна й довічна життєва круговерть... І ми, дрібні крапельки розбурханого моря, мізерні гарячі піщинки спекотної пустелі, прагнемо знайти істину, найбільшу цінність його величності – Життя. Ту, на яку не минає мода з роками, ту, котра благословенна Богом.

   Ніяк не збагну: хай вся планета вкриється товстим шаром золота, нехай найвишуканіші діаманти виграють всіма барвами райдуги, хай найвельможніші і найвеличніші можновладці правлять світом, – усе марнота, усе тлін, якщо людина не зможе продовжити й повторити  себе в дітях.

Діти – ось найбільша цінність на всі світи й на всі часи. Мати їх – великий дар природи. "Малі діточки, – говорить українське народне прислів’я, – що ясні зірочки: і світять, і радують у темну ніченьку". «Діти – наші квіти, діти – майбутнє країни, діти – дзеркало родини»… З жодним із цих висловів не можна вести суперечку, саме в цьому полягає мудрість нашого народу.

Саме завдяки їм, дітям, снується безперервна нитка людського буття, як і всього сущого у Всесвіті. Чи ж дивно, що справжня матір з легким серцем пожертвує власним життям задля своєї кровиночки?

Та що ми, "homo sapiens"! Природа – мудрий учитель.

Погляньте, з якою відчайдушністю крихітна пташка наражає себе на небезпеку, ризикує життям, аби відвести ворога від власного гніздечка, від любих діточок своїх. Так і мати-жінка стає на захист свого найдорожчого скарбу. І не має прощення ні від людей, ні від Бога тим, хто зазіхає на життя, спокій, усмішку дитини! Не вистачає сил, уяви, фантазії, щоб збагнути як людина може порушувати найсуворіші закони природи та людства.

Здавна, якщо хтось комусь бажає добра, то насамперед спрямовує свої погляди до дітей: "Година вам щаслива! Щоб ви бачили сонце, світ і дітей перед собою!"

Діти – окраса нашого життя, чисте джерело натхнення, невичерпних сил і енергії. Жодне багатство не здатне викликати більшого щастя, аніж дзвінкий дитячий сміх. Ставлення до дітей – найточніше мірило нашої духовності.

Десь підсвідомо закодоване визнання  дітей як найбільшої життєвої цінності у поетичних звертаннях матерів до своїх немовлят: "сину, ангеле мій...", "моя донечко, моє сонечко", "моя зіронька ясная". Бо отой "янгол" охороняє нерозривність поколінь, нерозривність плинності людського життя; а "сонечко" дає життєві сили усе новим і новим поколінням. І, мабуть, сяє кожній люблячій неньці своя "зіронька", така схожа на ту, що возвістила світові про народження Спасителя.

Безсмертя народу – в дітях. Тож нехай кружляють над Землею зграї чорно-білих лелек, приносячи в кожну сім’ю неньки-України надію на її майбутнє, нехай ніжні маленькі рученята приголублять кожну стомлену від безсоння й таку щасливу матір, нехай донька розчулить батьківське серце своєю красою і схожістю на свою неньку, нехай сини-орли стануть вірною опорою та захистом роду, народу, держави.

Не випадково кажуть: "Якщо твої плани розраховані на рік – сій жито, якщо твої плани розраховані на десятиліття – саджай дерева, якщо на віки – виховуй дітей". Розмірковуючи над цим, згадую слова Ліни Костенко: «Дитина – це ніби посудина, яку намагаються заповнити найкращим. І лише від того, хто наповнює залежить її майбутнє. Чим наповниш – те й отримаєш».

Тож плекаймо, оберігаймо, любімо всім серцем, всією душею, найдорожчий наш скарб – дитину, бо це – наша гордість, надія, сподівання і впевненість в майбутньому нашого народу, нашої України.